Олена СТЕПАНЕНКО
СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ
шкіряться вікна вокзальні на пізню весну
потяги виють мов пси у голодному сні
віриш? — скажи ти ще віриш в Його “воскресну”
навпіл завіса однак не кажи мені — “ні”
щелепи ходором. хлібно-ковбасні танці
жити-живіт-чи-жувати — в них корінь один
очі в них — протяги у комедійній масці
мирних акторів.
двотисячний дубль “РОЗІПНИ!”
все що збулось не навчило покори — вкотре
Слово скатоване Силою — Лобний поріг
тож намалюй мені дерево рожевокоре
витеши хрест
і пусти нас обох по воді.
1997
© Олена Степаненко. Всі права застережені.