Олена СТЕПАНЕНКО

АНЕСТЕЗІЙНЕ-ІІ

ходив Бог по горі
сіяв мак у дворі
Божа Мати маки жала
Прозерпіна молотила

а ти
добрий святий Миколаю
скинь зі свого високого раю
гранатове зерня —
хай би рожденна
моленна раба Божа Тетяна
забула все що кохала
щоб по стерні ступала
і посміхалась…

я ж бо вода
що тече
до нього
крізь нього
від нього —
тут мені й край
раю поріг
слову замок
Амінь.

1997

© Олена Степаненко. Всі права застережені.