Людмила СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА

БІОҐРАФІЧНА ДОВІДКА

Людмила Михайлівна народилась у Києві в сім’ї визначного українського письменника М.Старицького. Здобула гімназійну освіту.

У 1888-93 рр. брала активну участь у роботі літературного гуртка “Плеяда”. Після смерті М.Лисенка керувала роботою київського літературно-мистецького клубу “Родина”, разом із сестрою Марією Старицькою тісно співробітничала з галицькими літературними періодичними виданнями – “Зоря”, “Правда”, “ЛНВ”, “Життя і слово” та ін., працювала у київській газеті “Рада”. Була членом Товариства українських поступовців. Виступала на сцені.

Перші поезії вміщені на сторінках львівського альманаху “Перший вінок”. Поезія М.Старицької-Черняховської була представлена І.Франком в антології “Акорди” та С.Єфремовим в “Українській музі”. Поетичний стиль М.Старицької-Черняховської близький до стилю Лесі Українки.
Значно більшою за об’ємом є прозова, драматична, перекладацька та літературно-критична спадщина М.Старицької-Черняховської. Серед її драматичних творів: “Гетьман Петро Дорошенко” (1908), “Крила” (1913), “Останній сніп” (1917), “Розбійник Кармелюк” (1926), “Іван Мазепа” (1927 у радянський час драми на сцені не ставилися). Писала літературно-критичні та літературознавчі статті (“Елементи творчості М.Коцюбинського”, 1911 розвідки про Любов Яновську (1909), Ганну Барвінок, 1911, М.Садовського, Л.Толстого та ін.).
Автор першого дослідження з історії українського національного театру – “Двадцять п’ять років українського театру” (1907). Залишила спомини про видатних діячів української культури: Лесю Українку, М.Лисенка, М.Старицького, В.Самійленка, Г.Барвінок, І.Франка, М.Садовського, М.Коцюбинського, М.Заньковецьку, П.Саксаганського, І.Карпенка-Карого та ін.

У роки Першої світової війни брала активну участь у роботі Київського комітету для допомоги українцям-утікачам, працювала сестрою милосердя у шпиталі для поранених. Відвідала на засланні М.Грушевського. У квітні 1917 р. М.Старицька-Черняховська обрана до Української Центральної Ради. У травні 1917 р. брала участь у заснуванні Товариства (комітету) “Український національний театр”, входила до його президії. У 1919 р. році стала співзасновницею і заступницею голови Національної ради Українських жінок у Кам’янці-Подільському. У 1920 роках працювала у ВУАН. У 1929 р. М.Старицьку-Черняховську заарештовано органами ДПУ і на процесі Спілки визволення України засуджено до 5 років ув’язнення. Після звільнення вислана до м. Сталіно (Донецька). Займалась перекладацькою діяльністю, зокрема здійснила переклади лібретто “Орфея” К.-В.Глюка, “Ріголетто” та “Аїду” Дж.Верді, “Фауста” Ш.Гуно, “Чіо-чіо-Сан” Дж.Пуччіні, “Золотого півника” М.Римського-Корсакова. У 1936-41 рр. жила у Києві. У липні 1941 р. письменниця заарештована органами НКВС, відправлена до Харкова, звідти – до Акмолінська. По дорозі М.Старицька-Черняховська померла. Точна дата смерті та місце поховання невідомі.

***