* * *
І терпнуть ягоди шипшини
в степах, де мама, тато, дід.
Минають непомітними години,
я разом з ними — слід у слід.
Шкода і праці: Дзюба, Стус…
З леґенди повертається Аттіла…
А у кутку — засмучений Ісус,
що тулиться до маминого тіла…
30.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.