* * *
Минає день, прожитий,
як тільки варто і було.
А вітер п’яний і сердитий,
знов зазирає у вікно.
На розі, як і вчора, —
старці — і рідні, і святі.
Чи вигра Буш у Ґора
в ці дні гіркаво-золоті?
Тихенько дмухаю на скельця,
і дослухаюся — шумить!
Шумить моє маленьке серце,
воно живе, якщо болить!
9.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.