* * *
Шкода й думок про втечу,
і жаль їх кидати кудись.
Це все такі чуттєві речі,
сама немовби “жисть”…
Як хочеться мовчати!
Для тих, хто все порозумів,
затисну серце у лещата,
бо я направду захворів…
А далі що? Реланіум від Вовки,
а чи звичайний аспірин?
А медсестра готує голки,
а сенс який? Все ’дно — один…
9.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.