* * *
А я уже невиліковно хворий,
я ще не знав такого бодуна…
Мені так радісно й кайфово,
як після пляшки доброго вина.
Живу поспішно і нервово,
хоча нема вже далі як…
Узнайте всі — я хворий!
Я майже маніяк
в німім бажанні знову
планету радісно здушить,
і крапелькою вранішньої крові
озвучити цю мить…
4.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.