* * *
На святі інфікованих перерва.
Лягає в душу проза степова —
Йогансен Майк і дон Хозе Перейра,
Альчеста й Ельза — геть ніякова.
А ще осіння повінь хризантем!
Яка зима мене на овиді чекає,
яке блаженство! І убогість тем
вже анітрохи не лякає.
Зі стелі несподівана медуза
у мене втупила свій зір…
З портвейном знов приходять друзі,
я ріжу хліб, ламаю сир…
І п’ю, і зовсім не хмелію, —
такий от осені ясир…
2.11.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.