* * *
Із передпокою зими
колючий диха грудень.
У падолисті образів і тем
щось сокровенне губимо.
Клепсидра осені не знає,
що вже прискорено часи,
що світ святився нами,
і нами ж тихо голосив.
Відбились губи на долонях,
як проминальність всіх речей.
Зима вже стукає у скроні —
алюзія чи вигадка, ачей.
10.10.2000
© Олег Соловей. Всі права застережені.