Олег СОЛОВЕЙ

МІСЬКИЙ ВЕЧІР

Неонять вікна клично,
і вулиця притлумлено гуде.
Усе так просто й звично —
поклич Її, й Вона піде…

Під перестук Її підборів
затихне всесвіт, місто упаде.
У розхвильованому хорі
ще кавкне вечір і помре.

Вікно ще схопить гомін,
і злякано сховається в куток.
Ще зійде з неба синій промінь,
і тишу вечора сполохає гудок.

5.10.2000

© Олег Соловей. Всі права застережені.