* * *
Я вже твій, я дожив
до зими, я дійшов
до межі. Хай не стигми —
криваві рубці моє тіло
прикрасять. Бо немає
на світі такої чуми,
що урве цей політ
від зими до зими,
і допише рядок цей
за мене. Бережи мене,
Боже, я більше не можу,
хіба нам із Тобою це личить?
Не треба, не варто,
хіба що у снах.
Я — ніщо, я полюю вночі,
я — володар комах.
3.07.00
© Олег Соловей. Всі права застережені.