* * *
оксамитові революції
минають швидко
й непомітно
і лишається тільки
холодний жовтневий брук
лишаються міти
герої таких революцій
жовтіють швидко
немов ґазети
і зникають туди ж
назавжди —
у кльозети
рядовий же боєць
закупає вино
і святкує уявні свої
перемоги
і плює спересердя в вікно
своєї хрущоби
а втім є й момент позитивний
бо відсутній так званий синдром
і не треба ходити на цвинтар
і не треба брехати дітям:
отут ми стояли насмерть
де нині стоїть ґастроном
10.09.99
© Олег Соловей. Всі права застережені.