Марина СОКОЛЯН

* * *

Ходити крайкою
У бурю чайкою
Неначе злодій
Ламкою кригою
Понад відлигою
А може — годі?
Загоїш, може, чи
Мовчи! Понівечиш…
Мій добрий боже!
Немає прощення
Цілющі мощі дня
Хіба ж поможе?
У вирви вирвано
У кості виграно
Останнє слово
Над краєм крилами
І крик над схилами
Навіщо знову?!

***