* * *
Чого заради, боже? Я не знаю.
З тобою поділивши незнання,
Я змучившись шукати, засинаю,
Я буду мандрувати навмання.
Я мрію вічно йти мінливим шляхом,
Я хочу йти! Я просто хочу йти!
А ти нас знову накриваєш дахом,
Немов труну. Не треба! Відпусти!
***
© Марина Соколян. Всі права застережені.