Марина СОКОЛЯН

Подорож.

Вниз. Під кам’яне склепіння,
Туди, де суд іде німий,
Де маячня і животіння,
Туди, де попіл, бруд і гній.

Додолу шлях один — падіння,
Туди, де владарює жах,
Туди, де знавіснілі тіні,
Кружляють танго на мерцях.

В пітьму, де морок і світіння
В голодних нелюдських очах,
Де серед пилу й павутиння,
Чатує невгамовний страх.

У прірву. Там гниття і тління,
Там гріх, спокута, зло і кров,
Туди, де спогади й видіння,
Додому. Повертаюсь знов.

***