Марина СОКОЛЯН

Гієни.

Ти шкіру, тельбухи і фрази
Згортаєш, щоб сховать кістки?
Тих слів обсмоктаних, що разом
Ми роздирали на шматки?
Ми дикий голод тамували,
Вдихали полювання дим
І кров солону споживали
З нестримним чимось і п’янким…
Напхавши черево, подруго,
У закутках брудних печер,
Те наше свято сили духу
Ти не пригадуєш тепер?

***