Марина СОКОЛЯН

Еклектика розчарування.

Розсипався бісер, розхристана злива
Розмитою тінню майнула в очах.
Розколота сутність, розбещене диво
Роздерло на зорі солом’яний дах.

Розчинною кавою виллється відчай,
Розтане на скронях спокутою біль,
Розгубиться ніжність, розсіється вічний
Розради, такої непевної, хміль.

Розмова затихне, бо що говорити?
Розведені нащо палити мости?
Розлючене, ніжне, відроджене, вбите
Загине в мені те, що звалося “ти”.

***