Лариса СЛЮСАК

* * *

Львову

Під склепіннями напівтінь.
Тіні ангелів тиснуть душу.
Тут немає моїх корінь —
Я це місто любити не мушу.

У солодкім полоні вулиць,
Лабіринті віків і стилів,
Я шукала красу й наткнулась
На приреченість — ностальгію.

Ще втішалися очі барокко
Й ренесансом напівсвідомо,
Але кожний костьол був докором
За понищені церкви вдома.

І збагнувши суть слова "відстань",
Від усіх таємниць сп’яніла,
Я втікала від цього міста,
Як душа втікає від тіла.

***