Лариса СЛЮСАК

* * *

Р.К.

А, правда, вже ж по всьому?.. Так, по всьому.
Усе минуло, ще скоріш, як сніг…
Легкий вогонь в крові пробіг —
І загубився в тілі молодому.

А вже ж по всьому. Трохи сумно, правда?
Та що там сум, як не спинить життя.
Вже не знайти в минуле вороття,
Й прозорим сміхом розставання пада.

Нема за чим тужить. Окрім мовчання
Очей палких і захололих слів,—
Ти не схотів, чи, може, й не зумів
Відчуть калини посмішку останню.

***