Лариса СЛЮСАК

* * *

Мені потрібна самота,
Як дощ траві, як квітці листя.
І загубитися отам,
Де народилася зірниця,
Де шлях у молоко вмочив
Рукав, вишиваний піснями,
Де дощ відплакав, відлюбив
І знов вкохався до нестями…
Там день тамує молодий
Злотистий усміх у зіницях
І напивається води
Із дна дзвонкової криниці;
Там терпко блідне деревій
Побіля мальвиної вроди
І губить роси-сльози з вій,
Бо не кохала його зроду.
Отам згубитись, щоб ніхто
Не взнав мене в росі розлуки,
Коли до стомлених квіток
Я простягну, мов листя, руки…

***

© Лариса Слюсак. Всі права застережені.