Лариса СЛЮСАК

* * *

Мине мій віршевий екстаз,
Моє натхнення надмиттєве,
Знов я верну в свій згірклий час
Як не заблуджу в снах князевих
На Сіверянщині, в лісах,
Де сивий мох кошлатить брови,
Де квітне папороть. І знову
Шукатиму прадавній цвіт,
Як то робила сотні літ:
Ще як себе у пісні чула,
В тремтливім горлечку зозулі,
Вдивляла в світ листочком льону
Й Десна текла в мої долоні.
Тепер лиш скапую словами:
Я загубилася між вами,
Бетонні щупальця доріг,
І не знайду мене в мені.
Лишися, віршевий екстаз,
Оте натхнення надмиттєве,
Верніть мене в тривожний час,
Де я жила у снах князевих…

***

© Лариса Слюсак. Всі права застережені.