Людмила СКИРДА

* * *

Стоять платани срібнокорі
На килимах травневих трав.
Попереду — дорога в гори,
Позаду — прохолодний став.

Поволі наступає ранок,
Небавом відступає ніч
І загоряються платани
Каскадами рожевих свіч.

Як нині солодко і тихо
У затишку могутніх віт!
Яка божественна утіха
Дивитись на ранковий світ!

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.