* * *
Мій саде, друже мій, чому, скажи —
На цій алеї почуваюсь вдома
Я більше, ніж у теплих стінах дому,
Який люблю усім єством душі.
Мій саде, друже мій, скажи, чому
Оцих прозорих стовбурів кружляння,
Ці жести віт і квіту проростання
У мить розгонять скепсису пітьму.
Дитинний захват в цім саду.
О, світе мій, безцінний саде, брате,
Не відпускай, дозволь тебе кохати.
В останню путь — до тебе я прийду.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.