Людмила СКИРДА

НІЧНІ ВІЗІЇ ПО ДОРОЗІ


ДО ЗАМКУ САНКТ ГОАР

О, Бахарах, трояндо “Баккара”!
Ця незрівнянна осені пора
В тобі звучить, мов нота, ніжно й лунко.
Вино духмяне з райнської лози
Прозоріше від чистої сльози,
П’янкіше від любовного цілунку.

Це “Altes Haus”… Шість сторіч тому
Він пережив чужинців і чуму.
Бо має вік поважний і урочий.
Ось на фронтоні дата, мов табло.
Годинник б’є і не спинить його.
Та “Altes Haus” знать про це не хоче.

О, Бахарах! Ці чари бокара
Ми підіймаєм за твої жнива.
Рікою ллються вина золотаві.
Herbstfest, Herbstfest спускається з гори,
Попереду колона дітвори,
Ну, а позаду — сонячна заграва.

І у старому замку Санкт Гоар,
Коли з’явивсь між хмар Волосожар,
Ми втомлені й щасливі споглядали
Ніч понад Райном, мов летіли в ніч,
А башти й вежі лицарських сторіч
Довкруг, мов древні ідоли стояли.

Осінні ночі для любові й віршів
Пасують над усе на світі. Більше
Подібного не трапиться в житті.
Але на те воно й життя,
Щоб знов якась магічна сила невідома
Нас повернула у прожиті дні.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.