ПРО ТЕ, ЩО НЕ ЗБУЛОСЯ…
Відламаю бісквіт…
Він крихкий і прозорий.
Сходи від ресторану
Збігають у море.
У повітрі пливе
Пах тривкий ламінарій.
Хай підожде мене
На міському бульварі
Чоловік у плащі,
Той чужинець славетний,
Про якого “гудуть”
Всі газети й буклети.
Сірий день дощовий,
Чайки тоскно кигичуть.
Чоловіче в плащі,
Як задума вам личить.
Надвечір’я смутне
На веснянім бульварі,
Поглина всіх і все
Вічний пах ламінарій.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.