СAMINITO
Я танго танцюю
з мужчиною в чорнім,
Повільно і плавно,
і трохи мінорно.
Бо віють сьогодні
сухі трамонтано,
Ми, мов заколисані
тими вітрами.
А потім ми вийдемо
в сад золотавий.
Я завтра до Бонну,
а він до Оттави.
Але незабутня, прекрасна, перлинна
Оця незбагненна прощання хвилина.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.