Людмила СКИРДА

І ЗИМНИЙ СТАКАН З ЛИМОНАДОМ ШИПЛЯЧИМ,

І сонце, і море, й маленький отель,
Що зветься так м’яко і ніжно — “Етель”,
І сад із рослин, мною досі не бачених,
Чекали на мене піввіку терпляче.
І ось ми зустрілись. Омріяний день!
Метелик раптово сіда на плече,
Папуга крокує по бильцях балкону,
І тент “Кока-Коли” яскраво червоний,
І час непомітно крізь пальці тече.

***