Людмила СКИРДА

ЯК ВОДИ ЕВРІПА, МІНЛИВА ПОГОДА.

Ми вийшли з готелю. В кафе, що навпроти
Під тентом смугастим ми випили кави.
Стояла прекрасна погода, їй-право.

Та раптом, мов з пащі Левіафана,
Дихнули вітри, злі вітри за вітрами…
Занесло на тент у сусіда панаму,
Валяло стільці, шматувало рекламу.

І знову за мить, мов нічого не сталось,
Зненацька все стихло і все вгамувалось.
Непевно було на душі, полохливо…
Отак і в житті — то спека, то злива.

***