Людмила СКИРДА

ЦЯ КАРТИНА ДОСТОТУ АНТИЧНА:

Берег, сонце, споруда велична.
Чи то храм, чи то дім, чи палац то,
А над ним — білокрилеє птаство.

Під горіхом, що з гору завбільшки,
Я читаю Овідія вірші,
П’ю вино прохолодне із глека
Й дослухаю сопілку далеку.

Все стає зрозумілим на Кріті:
Не міняється ніц в цьому світі.
Вічне дійство в лаштунках правічних
Гіпнотично нас вабить і кличе.

***