LE PETIT DÈJEUNER AU CAFE “LE DÔMЕ”
Сніданок у кав’ярні “Дом”.
Гaла, Далі, Кокто, Жером,
Славетний Пабло і Бурдель,
І жриця мод Коко Шанель
Тут гостювали, царювали,
Лишали “Дом” і знов вертали.
Ну а навпроти, ледь навскіс,
Кафе “Ротонда” — обеліск
Новій поезії століття.
Ці імена нам досі світять.
І Макс Жакоб, і Елюар,
Аполлінер і Блез Сандрар
Тут раювали, жартували
І вірші навзаєм читали.
Аполлінер… Поема “Зона”.
Все впізнаю. Тут все знайоме.
Он — Сакре-Кер, ось — Монпарнас.
Здається зупинився час.
Коко Шанель… Жага жіноцтва.
Її костюми, мов пророцтво.
“Нема Парижу без Шанель”, —
Колись прорік старий Бурдель.
Ну а Далі казав щоразу:
“Я — Гaли раб, я — Гaли в’язень”.
І пив “бордо” чи “божолє”,
Коли йому велося зле.
О, як вписалась органічно
Ця “хвиля” дещо ексцентрична
В старі провулки, арки, фризи
І стала часткою Парижу.
Чи вродить місто це осіннє
Колись подібне покоління?
Веселих геніїв суцвіття
Чи потрясе нове століття?
Не знаю… Ні, точніше, знаю:
Такого вдруге не буває…
В Парижі дощ. Раптова втома
Здолала нас побіля “Дому”.
І ми зайшли з дочкою й сином
В кав’ярню знану на хвилину.
“Petit dèjeuner”. Духмяна кава.
А решта — слава… слава… слава…
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.