Людмила СКИРДА

НОКТЮРН ДЛЯ ГОТЕЛЮ

Ця осінь з французьким акцентом
Мене наздогнала в Парижі.
На площі Святого Вінсента
Я раптом відчула, що грішна.

Бо надто люблю насолоду —
Це місто, бульвари, це диво
Мозаїк, музеїв і моди,
Бо звикнуть до них неможливо.

Як тихо в славетнім отелі.
Скінчився сезон мандрівничий.
Порожні ампірні фотелі,
Якісь невиразні обличчя.

Нудьгує швейцар у лівреї,
Куняє ліфтер в позументах,
Та, наче живі, орхідеї
З пейзажу часів кватроченто.

І ці стародавні комоди,
І ці незрівнянні консолі,
І люстри, і вази, і врода
Пілястрів часів Корнелоні,

Немов посміхаються стиха:
Мовляв, ні, краса не вмирає,
Бо мить завжди вічністю диха
А вічність — це стежка до раю.

***

© Людмила Скирда. Всі права застережені.