ПРОГУЛЯНКА ПО ПАРИЖУ
Спершу ходімо до Лувру,
Побачим славетну Джоконду,
Потім зайдемо на каву
У притулок богеми “Ротонду”.
Ну а далі? А далі —
вклонімося Наполеону
Між врочистих колон
імператорського пантеону.
Ось прекрасна “Мадлен” —
Грецький храм просто в центрі Парижу.
А тепер “Мулен-Руж”,
що стоїть у Монмартра підніжжі,
Ну а вище — Монмартр,
Незрівнянний, свавільний, розкутий.
Тут Лотрек і Бонар
Довели, що повії — теж люди.
І, мабуть, в Сакре-Кер,
білій церкві, ледь-ледь візантійській,
Вони змучені вщерть
повертали свій дух діонійський.
А тепер до д’Орсе —
буде це і розумно й логічно.
Ми побачим усе,
що зросло на Монмартра узбіччях.
Піссаро, Ренуар
і Сезанн, і Гоген, і Дега.
І розкішний Вюйар,
і краса, і снага, і жага.
Вже не чуємо ніг —
не забудемо день цей до скону.
Так скоріш в Тюільрі,
це немеркнуче диво Бурбонів.
Між античних скульптур,
попід золотом липових китиць
Ми почуєм ноктюрн,
що виконує бджілка на квітці.
І наснажені джином
з маленького, тихого бару
Ми поїдем туди,
де лунають іспанські гітари.
Цілу ніч, цілу ніч
будем слухати музику ніжну.
Це — Париж, це — Париж,
це — закони нічного Парижу.
Ось і ранок настав.
Монпарнас — золотисто-рожевий…
У росі мерехтять, як міраж, іще сонні дерева.
Прохолодні сидіння.
Нечутна хода “Мерседесу”.
Я ще сплю,
Я ще сню,
Я ще музику чую чудесну…
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.