PAVILLON JOSÈPHINE
I
Ця дівчинка рідна, ця дівчинка славна,
Як фея проводить мене понад ставом.
Заводить в алею платанів розлогих,
Де чаплі гуляють байдужі і строгі.
Ось біла альтанка, ось помник поету,
На роликах діти — смішні піруети,
Розарій, дендрарій. І бачим нарешті
Розкішну будівлю, мов квітне черешня.
Усе білосніжно-рожеве, а злото
Підкреслює грацію цієї “істоти”,
Що має наймення таке ж, як дофіна.
Це ніжне створіння — павільйон “Жозефіна”.
Тут буде концерт. Ми почуєм Шопена.
За вікнами смеркло. Спалахує сцена.
І звуки бентежні, і звуки капризні,
Мов спів по своїй, по далекій Вітчизні,
Які народилися неподалік —
На землях Луари, притулку музик.
Скінчився концерт. Повний місяць над ставом.
Ми йшли по алеї врочисто, небавом.
Було щось величне в цій миті й велике,
Оте, що єднає зі світом навіки.
О, як все змішалось і переплелося:
Епохи і шлейфи, долі й колосся,
Ноти і сльози, вітер й карети,
Лорди й повії, клошари й естети.
Час пробігає в моїх синьожилах,
Код відчуваю, напругу і силу.
Будьмо уважні, причетні будьмо.
Ніщо не минає, усе незабутнє.
II
Це сезон хризантем, а не мряки.
Ще учора цей сад був ніякий.
А сьогодні кущі хризантем
Перетворюють сад на Едем.
Я бреду по осінній алеї.
Тут Венера стоїть, там — Психея,
Мов підсвічені золотом квітів,
Наче в світло оте оповиті.
Як вони до алеї пасують.
Що поробиш — не місце їм всує,
А між квітів й платанів сріблистих
Вони дивляться ніжно і чисто.
Вже смеркає. На стінах палацу
Гаснуть золотом вкриті прикраси:
І лілеї, й тюльпани, й троянди,
Й геральдичні розети і банти.
Шерхіт листя ледь-ледь загадковий.
Так ведуть неквапливу розмову
Душі рідні назавжди, до скону
Біля бога мистецтв Аполлона.
III
Сьогодні в парку диксиленд.
Це правда? Боже правий,
Я пригадала диксиленд,
Який почула у “Міс Менд”,
/Був фільм такий цікавий/.
Всміхнулась доня: “Диксиленд —
Це щось таке далеке.
Мені здається, диксиленд
Я вперше чула в Порт-Заде
У виконанні греків”.
І ось початок, і клянусь,
Що я впізнала “Garden blues”.
Ще трохи музика і враз
Я аж зітхнула — “Doctor Jazz”.
І доня в подиві німім —
Вона почала “Аll of me”.
Ми вийшли в ніч, а ніч сія.
Пройшли крізь білу браму.
Ми йшли, а молодість моя
Летіла поза нами.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.