ЛЮДИНА ДВОХ ЕПОХ
I
Поль Клодель — ім’я, що летить.
Цей політ почався у 1868 році
і триває досі.
Коли ми кажемо Рембо або Малярме,
Ми уявляємо собі Францію
У кринолінах і капелюшках,
З фіакрами і факірами,
З балами у Версалі
І паштетами фуа гра
на кожному кроці,
З тьмяним блиском чавунних ліхтарів
І звуками катеринки на площі.
Пасторальне минуле постає перед нами,
Дихає теплом і затишком.
Коли ми говоримо Поль Клодель,
Ми уявляємо собі Францію
Епохи “Ар нуво” і сюрреалізму,
Корбюз’є і Далі, де Голля та Едіт Піаф.
Як сталося, що одні належать минулому,
А інші майбутньому.
Чи не тому, що комусь доля
Дарує ім’я, що летить.
II
Поль Клодель — ім’я, що летить,
І воістину летюча доля.
Зважте самі — Нью-Йорк, Бостон,
Брюссель, Пекін, Токіо…
Десь починав, десь закінчував.
Більше двадцяти років був послом.
Так от, під час роботи у Китаї
Він пише знамениту “Art Poetique”.
Навчає любить і цінувать поезію.
Чому саме там?
Мабуть тому, що зрозумів:
Поезія у Китаї перестала бути мистецтвом,
А стала життєвою необхідністю.
***
© Людмила Скирда. Всі права застережені.