Людмила СКИРДА

VILLE ALLEMANDE

Ви питаєте, що таке анексія Ельзасу?
Гадаю, це виглядало приблизно так:
До Страсбургу прийшли німецькі з-а-в-о-й-о-в-н-и-к-и.
Спочатку п-о-б-у-д-у-в-а-л-и авеню Форе Нуар,
Розкішний проспект, що починається у передмісті
І закінчується на майдані Себастьяна Бранта,
У самому серці міста. Далі взялися за площу,
Тоді вона звалась Кайзерплац:
Імперський палац в неоренесансному стилі,
Префектура в стилі барокко,
(Точнісінько єпископський палац у Вюрцбурзі)
Бібліотека, університет і т.д. і т.п.
Все робилось на віки,
Могутньо, надійно, велично.
Як і належить робить тим,
Хто хоче навернути любов і довіру народу.
(Якби Єльцин пішов цим шляхом,
То у Грозному вже б існувала Червона площа,
Може навіть із Мавзолеєм).
Що ж в результаті?
Ні любові, ні довіри німці від французів
Так і не дочекались.
Натомість — величезний гарбуз,
А невдовзі — розпад самої імперії.
“Повний абсурд” — скажете ви.
Але чому мені перехоплює горло,
Коли вже вкотре перетинаю цю площу
З нині новою назвою — Республіки.
Може тому, що я не люблю республіканців,
А може від краси,
Яку залишають по собі монархії?

***