Роман СКИБА

* * *

Шлях облізлий і нестрімкий.
Дикий став, як русалчин посаг.
Тут так віщо, аж квітне кий —
Зашкарублий пастуший посох.
Тут народжені в глупу ніч
Святять кров’ю окріп отрави.
Тихо, тихо. Ну що ти? — Нич.
Не маніть мене розрив-трави.
Сиві круки сплять на плечах.
Сивий сніг лежить серед поля.
Я приходжу, а всі мовчать.
Я приходжу, а ти — тополя…

***

© Роман Скиба. Всі права застережені.