* * *
Ще так тісно. Бо з неба не йде кутя.
Ще так блідо. Бо в венах застиг потоп.
Я жалівся, що в мене нема взуття,
Доки стрів чоловіка, котрий без стоп.
Сонце скапує воском. Приймай цю гру.
Струм натужених вилиць з-під карих брів.
Ще хапають корінням відцвілий ґрунт
Жовті стовбури милиць і яворів.
Ридма молиться в руки невинний тать.
Оповіч му ту казочку, оповіч…
Поверни йому землю на сорок п’ять.
Поверни йому кроки. На цілу ніч.
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.