МАНІФЕСТ
Я, здається, іду вам на зустріч.
Я, здається, такий, як колись.
У святому небесному люстрі
Мій лункий силует запаливсь.
Ваші коні зриваються диба.
Ваші шаблі із піхов течуть.
Я, чужинець на прізвище Скиба,
До очей піднімаю свічу.
Хай на кручах замруть “Мерседеси”.
Вибігайте, ридайте у степ.
Доки відзвуком чорної меси
Воронячий полин проросте…
І засяють глухі мікрофони.
І замріє над воском туман…
На коліна, нардепи і фони,—
Я — філософ на ймення Роман…
… А якщо раптом хліба не стане,
І по степу завихриться сніг, —
Не до хати, то хоч би до стайні,
Але тільки пустіть на нічліг…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.