* * *
Стихне на восьмім валу
Юної чайки екстаз…
Вітер лоскоче стрілу —
Море хитається — Раз!..
Ми тут самі, чи не так?
Мокро дрижить тятива…
Пальці мертвіють, і в такт
Море хитається — Два!
Постріл. Усмішка. Політ.
Все. Отепер говори…
Місяць — прострелений плід.
Здрастуйте. Вибачте. Три!
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.