с.м.
А я все ходжу, ходжу по дощах.
Старий острожник з вічною клюкою.
Колись і вам явлюся при свічах.
І розкажу про все, чого не скоїв.
Ще дзвонить дзвін. Ще славиться цей світ.
Гуде з криниць печаль його бездонна.
І б’є бокал за сотні ваших літ
Кульгавий привид п’яного Війона.
Вас не лякає сива-сива тінь
І чорна кров, запечена на скроні…
Хай буде так. У вічності. Амінь.
Допоки степом ходять білі коні.
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.