Роман СКИБА

СІЧНЕВИЙ ДИПТИХ

II.
Чуєш кроки гучні…
Бачиш тінь у вікні…
Не підходь туди, ради Христа.
Хтось регоче у тьму,
Мабуть чорно йому… —
Помолись, то Господар Кота…
Впадає Стікс у Чорне-Чорне море,
Де по ночах ридає Поліфем,
Де сонце, мокре, тануче і хворе,
Складається з неправильних морфем.
Там звикли риби до зелених бликів,
Там звикли чайки до зелених хвиль,
Там сплять вітрила, змерхлі і великі,
З тих самих пір, з яких триває штиль…
Та прийде день і бризне грім сталений.
І буде вітер, вітер з-під і над…
І в нім забудуть злякані
Сирени
Високі звуки власних сиренад…
…І лиш весло з Харонового плоту
За двісті миль до паралелі ікс
Нам нагадає із коловороту,
Що тут колись впадав у море Стікс…

***

© Роман Скиба. Всі права застережені.