* * *
Ти так хотіла бачити смереки…
Леся Українка
Полетимо. Ходи, мала, ходи.
Полетимо. Не все ж у світі тлінне.
Каратами Різдвяної звізди
Горить чиєсь зображення настінне…
Полетимо. У білу круговерть.
Ти ж так колись хотіла політати.
Хай місяць, переповнений ущерть,
Прикинеться стрибайчиком вухатим…
Твої смереки стануть на рядно,
І залунає інеєвим блиском
Те сиве щастя, що тобі дано —
У перший раз побачити їх зблизька…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.