* * *
Ти пам’ятаєш зоряних Драконів
У чорнім небі вашого села…
Ми їли землю, злякані і сонні;
Лише верба росла собі й росла.
Терновий вечір, цей терновий вечір!
Криваві ікла. Місячна межа.
…І десь хлібина достигала в печі.
І білий кінь зривався та іржав…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.