Роман СКИБА

ПРОВЕСНА

І
В той вечір всі калини,
Що душами були,
Горять, кричать і линуть
В полегкості золи.
І чорні їхні лози,
Пізнавши тлінність меж,
На мешти ронять сльози:
“Невже не пізнаєш?"

***