* * *
Я падав, і здригалася вода.
Так легко спотикнутися об тишу,
росла колись вербиця молода,
Та, про котру я віршів не напишу.
І бачив я — і плакати не міг, —
Як у калюжі — небі Мезозою —
Всі дев’ятнадцять осеней моїх
Клубочаться останньою грозою.
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.