* * *
На печі сходила кутя.
Чай пихкотів малинним духом.
Питала жінка про життя,
І кіт ворушив сивим вухом.
“Хворіє бабця, як завжди,
Все стогне: “Ваню ж мій, Іванку”…
От я і вибрався сюди
ШУКАТИ ЯГОДУ — ЗИМ’ЯНКУ.
Цілюща, кажуть, — я й пішов.
Лиш трохи вибився з дороги…"
Його ведмежий кожушок
Дівча вичісує, вологий.
Шаліє вітер по тайзі.
Регоче басом князь болота,
Та часом навіть біль в нозі
Буває слабшим, ніж дрімота.
І ти на вогник золотий
У снах пройдеш по диких зворах,
Щоб під подушкою знайти
Торбинку ягід чудотворних.
їх ґрона срібні і рясні.
Щасливих сліз замерзлі ґрона.
З лози, що ангел-оборонник
Садив для тебе навесні…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.