* * *
Б.П.
Наче донька сліпого Едіпа,
Муза в безвість провидця вела.
І одна божевільниця-липа
Там у траурнім травні цвіла.
І мені в напівтемній палаті
Він повідав, що бачить уже
Довгий шлях, золотий і крилатий,
Де сам Бог його крок береже…
***
© Роман Скиба. Всі права застережені.