Ірина ШУВАЛОВА

СВОБОДА

Чи ти чуєш мої корчі?
Чи ти знаєш мої букви?
Уже близько тремтять руки,
Уже голо лежать площі.

Вже пророки ідуть строєм,
Вже на небо ведуть сходи.
Та не хочеться вже свободи
Після всіх — за свободу — воєн.

І не хочеться снів світлих,
І не хочеться днів тихих.
Кожна жменька землі — виклик,
Кожна крапля води — видих.

Кожен крок, як чужий одяг,
На плечах тягарем висне.
Кожен вітер — живий подих,
Кожна злива — чиясь тризна.

Тож не страшно, що світ — пустка.
Тож не страшно уже більше.
Біле небо — подерта хустка,
Я не хочу писати вірші,

Бо пророки ідуть строєм,
І росте під грудьми камінь.
Зі свободою нас — двоє,
Без свободи мене — ані.

17:30
4.08.04

© Ірина Шувалова. Всі права застережені.