* * *
Ще вчора ми руки у небі мили,
А завтра воно нам впаде на плечі.
І буде місто — брусочок мила,
Тож можна жити уже в півсили,
Якщо життя взагалі доречне.
Бо завтра води поллють крізь шлюзи —
Ми дном гуляти, як рибр станем.
А понад світом грайливі музи
Обабіч плеса ляжуть на пузі
І пратимуть фартушки багряні.
Не стане нам ні кнута, ні цяцьки,
А в кожній чарці — вода таксама,
А отже — пиймо, бо може статься,
Що небеса порвуться зненацька,
І стануть чайки до хвиль кидаться
І плакать нашими голосами.
20:30
23.09.04
© Ірина Шувалова. Всі права застережені.