Ярослава ШЕКЕРА

* * *

Крапля за краплею
скапують кроки
лунким коридором
у пащу палацу
мого задзеркалля,
твого сновидіння
барвистих стрічань.

Хвиля за хвилею
б’ється чекання
об скелю тривоги
за квіт на морозі
прийдешнього року
самотньої тиші
і мандрів твоїх.

Зірка за зіркою
долі палають
мовчанням безсонним
тремкої розлуки
в Безмежжі цілунків
на вістрі бажання
у снах наяву.

***

© Ярослава Шекера. Всі права застережені.