* * *
Крапля за краплею
скапують кроки
лунким коридором
у пащу палацу
мого задзеркалля,
твого сновидіння
барвистих стрічань.
Хвиля за хвилею
б’ється чекання
об скелю тривоги
за квіт на морозі
прийдешнього року
самотньої тиші
і мандрів твоїх.
Зірка за зіркою
долі палають
мовчанням безсонним
тремкої розлуки
в Безмежжі цілунків
на вістрі бажання
у снах наяву.
***
© Ярослава Шекера. Всі права застережені.